Відсторонення від роботи, на відміну від припинення трудового договору, означає тимчасове усунення (увільнення) працівника від роботи, посади у випадках, передбачених законодавством.

При цьому місце роботи зберігається, а заробітна плата (як правило) не зберігається.

Матеріальна відповідальність працівників – це один  з видів юридичної відповідальності, що виражається в зобов’язанні працівників цілком або частково покрити матеріальний збиток, завданий з їхньої провини.

Загальні підстави та умови притягнення працівників до матеріальної відповідальності викладено в ст. 130 Кодексу законів України про працю (далі – КЗпП). Згідно із цією нормою працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству внаслідок невиконання своїх трудових обов’язків.

Матеріальна допомога на оздоровлення державним службовцям передбачена профільним законом — Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889.

Грошова допомога за статтею 57 Закону № 889 є гарантованою виплатою, що виплачується один раз на рік при наданні щорічної відпустки за відповідний робочий рік. Тож коли у держоргані формують фонд оплати праці на відповідний бюджетний рік, для кожного працівника передбачають одну допомогу для оздоровлення.

Порядок проведення випробувань розроблених, ввезених в Україну та конверсійних вибухових матеріалів, обладнання для їх виготовлення, засобів механізації, пристроїв та апаратури для вибухових робіт

В умовах карантину діє особливий порядок видачі листків непрацездатності, який передбачений розділом 5 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян.

Якщо тимчасова непрацездатність застрахованої особи викликана карантином, допомога по тимчасовій непрацездатності за рахунок коштів Фонду надається з першого дня за весь час відсутності на роботі з цієї причини.

Неповний робочий час може бути встановлено угодою роботодавця і працівника на певний строк і без зазначення строку. В обов’язковому порядку на прохання працівника неповний робочий час встановлюється для вагітних жінок, жінок, що мають дітей віком до 14 років, дитину-інваліда, для догляду за хворим членом сім’ї відповідно до медичного висновку. Варто зазначити, що за згодою роботодавця неповний робочий час може запроваджуватися для всіх категорій працівників.

Відповідно до ч. 10 ст. 10 Закону України «Про відпустки», черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (чи її представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, та доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Наразі у засобах масової інформації обговорюється питання щодо рівня захищеності медичних працівників, а також гарантії і компенсації, що надаються державою за роботу в умовах підвищеного ризику для здоров’я під час ліквідації епідемії та здійснення заходів з запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. 

Нове законодавство дозволяє роботодавцю на період карантину встановити для працівників режим дистанційної (надомної) роботи.

Особливість дистанційної роботи полягає в тому, що працівник виконує її не в приміщенні роботодавця, а вдома, або в іншому місці за його вибором за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій.

Законодавством офіційно закріплено гнучкий режим робочого часу та дистанційну роботу. Відповідно, вказані зміни внесено у ст. 60 КЗпП України. Варто зауважити, що відповідно до ч.2 ст. 60 КЗпП України, на час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов’язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу.