Працівники мають право на відшкодування витрат та одержання інших компенсацій у зв'язку з службовими відрядженнями. Працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються: добові за час перебування у відрядженні, вартість проїзду до місця призначення і назад та витрати по найму жилого приміщення в порядку і розмірах, встановлюваних законодавством. За відрядженими працівниками зберігаються протягом усього часу відрядження місце роботи (посада). Працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, визначених трудовим або колективним договором, і розмір такої оплати праці не може бути нижчим середнього заробітку.

Під час онлайн-прийому громадян фахівці Державної служби України з питань праці відповіли на запитання представників підприємств Івано-Франківської області.

Українська версія презентації Міжнародної організації праці «Безпека та гігієна – основа майбутнього сфери праці. Опираючись на столітній ювілей».

17 квітня 2019 року на засіданні Уряду прийнято постанову Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві”, якою удосконалено механізми розслідування та обліку нещасних випадків та аварій на виробництві відповідно до вимог чинного законодавства, а також урегульовано питання розслідування професійних захворювань та отруєнь на виробництві.

Кодексом законів про працю України (далі по тексту – КЗпП України) визначено, що нічним вважається час з 10 години вечора до 6 години ранку. Статтею 108 КЗпП України визначено, що робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час. Це означає, що оплата за роботу в нічний час розраховується виходячи із тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Індексація є складовою зарплати (входить до складу фонду додаткової зарплати) та віднесена до державних соціальних гарантій, тому її невиплата вважається порушенням законодавства про оплату праці. Індексацію зобов’язані проводити всі роботодавці незалежно від  форми власності (ст. 19 Закону №2017).

Cтаттею 48 Кодексу законів про працю України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 (надалі — Інструкція № 58) зазначено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до ст. 29 КЗпП України роботодавець зобов’язаний до початку роботи ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку, роз’яснити права й обов’язки, забезпечити необхідними для роботи засобами.

Обов’язки, права та відповідальність працівників закріплюють у посадових (робочих) інструкціях (п. 4 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (ДКХП); п. 4 Загальних положень Довідника кваліфікаційних характеристик професій робітників (ДКХПР), вміщених до Випуску 1 «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДКХП, затвердженого наказом Мінпраці від 29.12.2004 № 336).

Право на відпустку гарантується усім працівникам Конституцією України та Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 року.

Відповідно до статті 10 Закону "Про відпустки" черговість надання відпусток працівників визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку.

Трудовий договір – це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженої органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу згідно з кваліфікацією і підлягає правилам внутрішнього розпорядку, а роботодавець зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечити умови праці, необхідні для виконання роботи.